Діти справді прагнуть до виявлення своїх здібностей….

            Вони не хочуть тільки, щоб їх примушували вчитися…

                                                                                        Ш.О. Амонашвілі.

                                            Адже всі дорослі спочатку були дітьми,

                               Тільки мало хто з них пам’ятає.

                                                                             А.Де Сент – Екзепюрі.

Малюк, який прийшов сьогодні у дитячий садок – це майбутній трудівник, активний учасник грандіозних звершень, що сьогодні відбуваються в нашій країні. До того дня, поки він стане за верстат, поведе у поле комбайн, почне лікувати людей або зводити будинки, мине чимало років. Він ходитиме у дитячий садок, навчатиметься в школі. І весь цей час має стати підготовкою дошкільника до майбутнього трудового життя,  до вибору майбутньої професії. Дошкільний заклад – перша сходинка на цьому шляху.

Ураховуючи актуальність проблеми ранньої профорієнтації дітей дошкільного віку в групі започаткована нова форма роботи з батьками – сімейний ліцей «Професіонали».

Це серія зустрічей з батьками на тему: «Зробіть нас такими як ми маємо стати». Представлені поради психолога, консультації, анкети.

ПЕРША ЗУСТРІЧ

Стало вже доброю традицією що вересня  розпочинати роботу Сімейного ліцею «Професіонали». Перша творча зустріч з батьками на тему: «Освітні завдання трудового виховання дітей дошкільного віку».

Мета:  Залучити батьків до активної участі в житті дитячого садка. Формувати прагнення до спільної роботи з вихователем. Ознайомити  батьків з освітніми завданнями трудового виховання згідно програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля».

Щоб краще познайомитися з батьками, та викликати у них інтерес до спільної праці, першу зустріч проводжу з елементами тренінгу.

v Вправа «Знайомство».

Мета: Щоб позбутися напруження, допомогти дізнатися більше одне про одного.

Інформування учасників про мету, умови, правила зустрічі.

v Вправа «Обмін думками».

Мета: Посилювати згуртованість учасників групи, взаєморозуміння.

-      Як ви думаєте, чи однаково дорослі і діти сприймають навколишній світ?

-      Чому? (діти імпульсивніші, емоційні, мають значно менший життєвий досвід).

- Чому дитина погано поводиться (Тільки для того щоб дошкуляти дорослим?)

                                     Причина негативної поведінки

- Вимагає уваги до себе;

- Бажання продемонструвати непокору, свою владу;

- Бажання помститися;

- Визнання своєї неспроможності, неповноцінності.

Висновок: наш особистий приклад виховує більше, ніж навчання. Діти роблять висновки не тільки з того, що говорять дорослі, а й з того, що при цьому вони роблять, як поводяться з іншими.

v     Вправа «Дерево бажань».

Мета: усвідомити свою роль у вихованні дитини; вивчити психологічну атмосферу в сім’ї.

- Якою ви б хотіли бачити свою дитину в майбутньому?

Висновок: у системі взаємин «дорослий - дитина» батьки, дорослі – це провідна ланка. Тому необхідно сприяти розвитку стосунків партнерства, визнавати індивідуальність дитини, важливість розуміння себе та своєї дитини.

Домашнє завдання. Пропоную батькам заповнити анкету, відповіді на яку допоможуть спланувати роботу з трудового виховання.

До уваги батьків пропоную консультації на тему: «Поради батькам», «Не примушувати , а привчати», «Обходимось без нянь», «Ким хочуть стати наші діти».

дошкільного віку згідно програми розвитку дітей дошкільного  віку «Українське дошкілля»

Ø  Виховувати інтерес до праці дорослих, бережне ставлення до її результатів.

Ø Формувати навички трудової діяльності, використовуючи посильні трудові доручення й елементарну співпрацю.

Ø Виховувати особистість дитини в процесі її трудової діяльності (самостійність, цілеспрямованість, витримку, ініціативу).

Вікові можливості дитини.

Праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення аргументується тим, що дитина наприкінці четвертого року життя починає прагнути самостійності, заявляючи: «Хочу сам». Спонукають дитину до трудової діяльності два чинники: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих.

Діти залюбки допомагають дорослим, наслідують їхні дії, набуваючи конкретних знань і уявлень про працю, розвиваючи допитливість, інтерес до діяльності дорослих, проймаючись повагою до людей праці та результатів їхніх старань.

Самообслуговування полягає у спрямованості на задоволення повсякденних власних потреб дитини (вмивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка тощо). За допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до подолання труднощів, формують трудові навички.

Проте самообслуговування пов’язане з певними труднощами (недостатньо розвинена дрібна моторика, складність засвоєння послідовних дій, невміння їх планувати, відволікання), що гальмує процес формування навичок.

Діти молодшого дошкільного віку не можуть поставити мети в праці, не можуть собі сказати: «Я це зроблю!»; утримувати мету і досягати її. дитина не вміє утримувати в пам’яті весь процес і результат. Вона відразу починає діяти, і її дії мають ціле не направлений характер, а  процесуальний (мити тарілку, підставивши її під струмінь води).

Дитина не планує послідовність трудових дій. Це здійснюється з допомогою дорослого. Для молодшого дошкільника цікавим є процес виконання трудових дій, а не результат. Доручення мають індивідуальний, короткотривалий і простий за змістом характер.

ДРУГА ЗУСТРІЧ

Друга  творча зустріч (у грудні) на тему «Зробіть нас такими, якими ми маємо стати».

Мета: познайомити батьків з положенням про вісім граней розуму, властивих кожній людині, як особистості, які в майбутньому вплинуть на вибір майбутньої професії.

Епіграф зустрічі:

           «Беріть нас (дітей) такими, якими ми є,

             і зробіть нас такими, якими ми маємо

             стати . Нам важко зрозуміти вас, тому

             ми й діти. Ви маєте розгадати нас. Тому

            ви й дорослі.»

                                                Ш.О.Амонашвілі.

Спочатку звучить вірш О.Орач «Ким бути».

Той хоче стати космонавтом,

Той капітаном хоче буть…

Я теж подумав: ким же стати,

Яку в житті  обрати путь?

Звичайно, лікарем би добре…

Або артистом – слава й честь!

Чи прикордонником хоробрим –

Наказ: «Назад – ні кроку!» -

«Єсть!»

А може б інженером стати,

Учителем – дітей учить,

Складних наук їх научати

І головної – просто жить.

Але свою вгадати як?

А далі знайомлю  мам і тат із положенням про вісім граней розуму, властивих кожній людині, як особистості.

 Доктор філософії Т.Армстронг у книжці «Індивідуальний підхід. Як самостійно розкрити й розвинути розумові здібності Вашої дитини» сформулював їх так.

  Існує положення про вісім граней  розуму,  властивих  кожні людині як особистості. Якщо ваша дитина має:

1.Лінгвістичні здібності: дар володіння словом.

   Вона : чудовий оповідач, має добру  пам’ять,розгадує кросворди, має великий   словниковий  запас.

 Може захотіти стати: письменником, видавцем, викладачем,  політиком.

  2.Логіко – математичні здібності.

  Вона:  швидко розв’язує арифметичні задачі,грає  у шахи і шахмати, логічно міркує, любить   математику та природничі науки.

Може захотіти стати: вченим, програмістом, бухгалтером.

3. Просторова уява.

    Вона: мислить картинами, образами;полюбляє  малювати,проектувати, винаходити щось нове;відтворює образи людей і предметів на папері; люблять фільми, слайди, фотографії.

   Може захотіти стати: інженером, художником, архітектором.

  4.Кінестетичні  здібності.

   Вона:має добре розвинені рухові вміння;досягає успіху у спорті;виявляє майстерність у ручній праці;виразно копіює жести, манери й поведінку людей; любить розбирати речі на частини і знову їх збирати.

 Може захотіти стати:  спортсменом, актором, пілотом,механіком.

  5.Музичні здібності.

  Вона:часто співає,насвистує мелодії,чутлива до звуків довкілля, краще засвоює навчальний  матеріалу супроводі інструментальної  музики, має гарний голос, слух,почуття ритму, тонко сприймає музику.

  Може захотіти стати: музикантом,співаком, композитором.

  6.Здатність установлювати між особисті стосунки.

  Вона: має широке коло друзів,багато і часто спілкується, кмітлива у випадкових контактах, виступає у ролі посередника конфліктів, володіє даром співпереживання,справляє враження природженого лідера.

Може захотіти стати: бізнесменами,керівниками.

7. Здатність до оцінки внутрішньо особистісних можливостей.

Вона: виявляє незалежність і сильну волю,реально оцінює свої сильні і слабкі риси, чітко висловлює свою думку,із задоволенням навчається, упевнена в своїх силах,має особисті переконання та принципи,здатна до самовдосконалення.

Може захотіти стати: письменником,підприємцем, присвятити себе релігійній, духовній діяльності.

8. Здатність відчувати й розуміти природу.

Вона: прив’язана до домашніх тварин,любить  бувати на природі, спостерігає природні явища, любить займатися  садом, городом, виявляє зацікавленість екологічними проблемами ,приносить до дому жучків, павучків, листя.

Може захотіти стати: екологом,фермером,лісником,ветеринаром.

На завершення ми скажемо:«Спостерігайте й вивчайте своїх дітей,але не поспішайте навішувати ярлики,засмучуватись або, навпаки, радіти своїм спостереженням. або,навпаки,радіти своїм спостереженням. Дитина розвивається,а отже, розвивається, а часом і видозмінюються її здібності». Ми даруємо батькам основну істину: «Кожна дитина розквітає по своєму».

ТРЕТЯ ЗУСТРІЧ

Третя зустріч (у березні) присвячена формуванню професіональних та творчих здібностей дитини . Ця проблема цікавить усіх батьків без винятку.  Досвід показує, що різні теорії цікавлять батьків лише на інформаційному рівні.

 Батьки, розгублюючись, не знають, як застосувати отриману інформацію конкретно до своєї дитини.

   Тому я вирішила використовувати вісім граней розуму для формування професіональних та творчих здібностей дітей.

    Із цією метою було розроблено й апробована в нашому дитячому садку таблиця «Як розвинути творчі та професіональні здібності».

Мета зустрічі: формування здібностей дітей, які вплинуть на вибір майбутньої професії, використовуючи вісім граней розуму.

На початку зустрічі пропоную батькам поділитися результатами своїх спостережень за дітьми вдома.(Виступи батьків).

Для прикладу беремо «Просторові здібності». Пропонуємо для подальшого розвитку даних здібностей використовувати розгляд ілюстрацій з серії «Уроки ввічливості», розповідання вигаданих та реальних історій (українська народна казка «Батько та син», «Сьома дочка» В.Сухомлинського), обговорення цих історій та творів.

Для розвитку «Музичних здібностей» пропоную використовувати колискові, диски зі спеціальним набором улюблених різножанрових творів, музичну арт – терапію: спів птахів, шелест листя, дзюркіт струмків під тиху музику.

 Подальшу роботу з таблицею пропоную батькам провести вдома і на третій зустрічі поділитися своїми результатами.

Також до уваги батьків пропоную серію анкет по виявленню творчих та професійних здібностей дітей. Результати анкетування будуть опрацьовані і оголошені під час слідкуючої зустрічі.

                ЯК РОЗВИНУТИ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ДИТИНИ

ЧЕТВЕРТА ЗУСТРІЧ

Четверта зустріч (у травні) присвячена  проблемі впливу емоцій на вибір дитиною майбутньої професії.

Мета зустрічі: вплив емоцій дитини на вибір майбутньої професії.

 Під час зустрічі повідомляємо  мамам і татам про те, що емоції незнищенні… Один раз яскраво пережиті, вони не зникають, а  відкладаються в підсвідомості, формують характер у дитинстві й визначають багато в чому життєву позицію в дорослих.

  Запрошую кожну сім’ю зайнятися пошуком позитивного в дітях.

                    Пошук позитивного в дітях.

·     Немає нездібних – є ті, хто опановує по іншому!   

·     Немає імпульсивних – є безпосередні!

·     Немає агресивних – є напористі!

·     Немає повільних – є розважливі!

·     Немає ледачих – є розслаблені!

·     Немає боязких –є обережні!

·     Немає гіперактивних – є енергійні!

·     Немає незрілих – є ті,які розквітають пізно!

·     Немає дратівливих – є чутливі!

·     Немає впертих – є наполегливі!  

До уваги батьків пропоную поради психолога на тему: «Якими словами дати позитивну оцінку діям дитини», «Навчайте дитину бути відповідальною».

Консультація на тему: «Ким хочуть стати наші діти», «Як виховати маленького помічника».

Пам’ятка: «Батькам з виховання працьовитості».

ЯКИМИ СЛОВАМИ МОЖНА ДАТИ ПОЗИТИВНУ ОЦІНКУ ДІТЯМ

·        Дуже добре!

·        Відмінно!

·        Чудово! Правильно!

·        Я пишаюсь тим,як ти працював (-ла)!

·        Гарно зроблено!

·        Мені приємно бачити твою роботу!

·        Вітаю! Це те що треба!

·        Я знав (-ла), що ти можеш це зробити!

·        Я б не зумів (-ла) зробити краще!

·        Це правильний шлях!

·        Щодня це тобі вдається краще!

·        Твій розум працював на славу!

·        Ти обов’язково досягнеш успіху!

·        Це – видатний винахід!

·        Ти робиш це дуже гарно!

·        Як ти багато зробив (-ла)!

·        Розумник (- ця)!

·        Мені подобається хід твоїх думок!

·        Я пишаюся тобою!

·        Твоя робота дуже потішила мене!

·        Я щиро радію за тебе!

·        Це твоя перемога!

·        Я вірю в тебе!

НАВЧАЙТЕ ДИТИНУ БУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОЮ

1.Хваліть дитину, коли вона поводиться відповідно.

 Наприклад: «Дякую, що ти не забув зачинити двері, тепер у нас не буде холодно».

2.Пояснюйте словами свої дії.

Наприклад: «Я кладу нову книжку на полицю. Ти зможеш прочитати її пізніше ». «Я збираю частинки конструктора «Лего» в торбинку, щоб вони не загубилися. Ти теж так роби»

3.Стежте за тим, щоб було місце для всіх іграшок та матеріалів, а також для особистих речей дитини.

4. Допомагайте дитині знаходити можливі способи розв’язання проблеми до того, як подібна ситуація виникне знову. Наприклад:  «А що б ти зробив (-ла), коли б це саме сталося й іншого разу?»

5. Розігруйте з дитиною різні проблемні ситуації. Часом доцільно взяти на себе роль неслуха, вередуна чи нечупари.

Демонструючи неправильні дії такого персонажа та реакцію на те інших, можна допомогти малому зрозуміти їх неприпустимість.            

                                   КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

НЕ ПРИМУШУВАТИ, А ПРИВЧАТИ

 Найголовнішими якостями, які ми повинні виховувати у дітей, мають бути:

1.  Любов до праці;

2.  Повага до трудівників;

3.  Готовність виконувати будь – яку потрібну для суспільства роботу.

Труд має стати життєвою потребою маленького громадянина.

А починається він із самообслуговування: вдягання черевичок, застібання ґудзиків, умивання, складання іграшок, застилання ліжка, у дитсадку - чергування по їдальні, у зеленому куточку тощо. І важливо не примушувати, а привчати дитину до трудового зусилля. Терпляче, наполегливо, поступово. Примус до праці може викликати у неї протест, а пізніше – відразу. Саме побутова праця закладає підґрунтя трудового виховання.

Залучаючи дітей до виконання побутових обов’язків, ми виховуємо звичку працювати, а разом з нею привчаємо піклуватися про інших людей, формуючи благородні бажання.

Привчати дітей до виконання будь яких побутових справ треба не лише тому, що ми маємо готувати їх до майбутнього самостійного життя. Звичка й уміння робити, щось своїми руками стануть у нагоді дитині, яку б професію вона не обрала, і, крім того, вони звичайною мірою сприяють і розумовому розвиткові

ОБХОДИМОСЬ БЕЗ «НЯНЬ».

    Ознайомлення з працею дорослих, зі світом професій дає дітям конкретні знання, сприяє вихованню поваги до праці. Викликає інтерес.

    Але не слід забувати, що ніколи не вдалося виростити працелюбну людину шляхом лише бесід про важливість праці і спостереження за працею інших. Тільки працюючи дитина оволодіє навичками та і вміннями, отримує відчуття задоволення від зробленого своїми руками. Праця не потребує агітації, їй потрібна реалізація. І початком на цьому шляху є залучення сина чи доньки  до обслуговування себе своїми силами.

   З самообслуговування починається трудове виховання дошкільника. звичайно, умивання, одягання, самостійне вживання їжі лише умовно можна розглянути у змісті трудового виховання. Про те будучи базою, основою самообслуговування, потребує до себе великої уваги.

   Багато батьків впевнені, що коли дитина має певні навички та вміння із самообслуговування, то удосконалювати їх не обов’язково. Так залишаються не зовсім використані можливості самообслуговування, у дітей складається нейтральні відношення до обов’язків, пов’язаних з самообслуговуванням.

  У сім’ях, де на належному рівні приділяють увагу розвитку навичок і вмінь з самообслуговування, діти вмілі, спритні. Вони легко без допомоги дорослих наводять порядок у ігровому куточку, витирають вологою ганчіркою пил, допомагають накрити на стіл до обіду, застилають свої ліжка. В інших сім’ях батькам доводиться бачити безпорадність своїх дітей.

  Працю із самообслуговування вважають нераціональною, монотонною. Але ця праця – необхідність. І коли дитина не хоче, з тих чи інших причин, працювати, вихід один – зацікавити її естетикою результату роботи: прибрав постіль – вона не пилиться, в кімнаті порядок, склав іграшки, в ігровому куточку порядок, багато місця для інших ігор в кімнаті; вимив руки після їжі – чистий рушничок, одяг, іграшка, книжка. Через осмислення, значимість результату повинно проходити, самого процесу праці.

 Важливо приділяти більше уваги якості виконаної роботи – чи чисто, охайно, чи правильно. Не слід фіксувати на перших етапах увагу на швидкості. швидкість прийде потім, коли вміння автоматизується. Пояснення батьків краще сприймається, коли супроводжуються наглядним показом. Чим менша дитина, тим легше її навчити обслуговувати себе за допомогою гри – цікавої, зрозумілої.

 Неправильно, якщо проблема самообслуговування в сім’ї вирішується  так: дорослі сказали -  і крапка. Слід стимулювати бажання обслуговувати себе ( тільки маленькі нічого не вміють самі,а ти вже дорослий, спробуй сам попрати носову хустинку, і ти побачиш, що у тебе вийде так само гарно, як і в мене ); важливо розкрити і моральний аспект проблеми самообслуговування ( виконуючи роботу сам, ти звільниш від зайвої праці близьку людину, тим самим ти турбуєшся про неї, їй допомагаєш); звернути увагу на осмислення роботи (кожна людина обслуговує себе сама себе, і тим більше поваги викликає). І якщо дорослі донесуть до свідомості дитини ці три важливі моменти, можна розраховувати, що уже в дошкільному віці дитина навчиться обслуговувати себе.

  Але турботливі мами часто кожного дня прибирають іграшки дитини, витирають взуття, одягають і роздягають дитину, годують з ложечки. Якраз з цього і починається утриманство дитини.

  Деякі батьки вважають, що не слід вчити дитину, як правильно виконувати дії. Ні, батьки повинні виступати інспекторами, вимогливими і добрими. Коли ж починати залучати дитину до самообслуговування і які норми фізичного навантаження дитини в процесі самообслуговування? Завдання і вміння вміщенні в програмі виховання. Але не слід регламентувати трудову діяльність дітей вдома. Слід дозволити дошкільнику вимити підлогу у своїй кімнаті, коли у дитини є бажання.

   Умови і обставини життя кожної сім’ї диктують свої норми і вимоги до навичок самообслуговування.

   На основі вивчення вікових та індивідуальних особливостей дитини, урахування можливостей дорослих, складу сім’ї, традиції, що склалися, можна виробити свої норми.

   Слід пам’ятати, що навичок необхідно навчати, навчати довго і терпеливо. Щоб самообслуговування стало нормою, бажанням, даний вид праці повинен стати обов’язковим. Монотонність праці змінюється, якщо в нього ввести елементи гри, змагання. Зробити гру «Хто як працює», для цього ввести різнокольорові фішки,що позначають оцінку роботи: червона – вміє і старається, синя – не вміє, але старається, зелена – більше руками розводить, ніж працює, коричнева – не хоче нічого робити. Важливо,щоб з’ясувати стимул, який розігріє інтерес до праці у дитини.

    Слід виключати вдома види роботи, де життя дитини підлягає небезпеці. Таким чином контроль – обов’язкова умова організації праці дітей із самообслуговування в сім’ї. До того ж знаходження поряд або не далеко батьків – надає діям дитини впевненості, спокою, стимулює бажання виконати роботу якомога краще (щоб заслужити похвалу), створює перспективи радості навіть від виконання малоцікавої праці.

    Автоматизм навичок самообслуговування виникає у дітей тим швидше, чим ретельніше і головне – більш творчо ми їх формуємо.

ЯК ПРИВЧИТИ ДОШКІЛЬНИКА ДО ПРАЦІ

З раннього віку необхідно привчити дитину до праці до самообслуговування,до прибирання своїх іграшок, вчити допомагати своїм рідним під час своїм рідним під час хатньої роботи. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім’ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеличкі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, формуються трудові навички і звички, виявляється працелюбність.

 Дошкільний вік – сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині.  На основі правильного трудового виховання,отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки до школи, де зміст навчання й життя тісно пов’язані з працею.

  Для дошкільників характерним є прагнення до активної діяльності, самостійності. Дорослі мають правильно спрямувати цю активність і самостійність, організовуючи ігри дітей,різні заняття,посильний труд,а також спостереження за працею дорослих.

 Діти,як правило,із задоволенням виконують будь – яку роботу, пов’язану з домашнім господарюванням. Хоча самообслуговування їх приваблює не завжди,особливо у старшому дошкільному віці.

 Дитина обов’язково повинна закінчити розпочату роботу й виконувати її охайно. Тож потрібно підтримувати ініціативу, яку виявляє дитина, коли працює.

 Дорослі повинні керувати діями дітей так, щоб їхня робота мала виховний характер. Дошкільника,у якого дуже малий життєвий досвід, потрібно вчити працювати. Показ, розповідь, заохочення, нагорода, залучення до спільної праці. Залучаючи дитину до праці, потрібно врахувати також її емоційність, бажання гратися, виховувати інтерес до результатів праці, тобто сприяти відчуттю радості й задоволення від завершеної справи.

 До речі гра і праця дошкільників тісно пов’язані, тож пропоную використовувати гру, щоб у дитини виникло бажання щось зробити. Наприклад ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, що додатково виховує  у дитини бережливість до речей.

  Виходячи з дитиною із дому, доцільно привчати її складати свої іграшки перед прогулянкою. Необхідно виявляти вимогливість до малюків і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.

  Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психологічного розвитку, для всебічного формування особистості.

                           КИМ ХОЧУТЬ СТАТИ НАШІ ДІТИ      

Проблеми трудового виховання

Як показує досвід спілкування зі старшими дошкільниками, сучасні хлопчики мріють про такі професії, як бізнесмен, депутат, президент країни, директор банку, власник нафтової компанії, охоронець, міліціонер, водій таксі, працівник авто мийки машин.

    - Ким ти хочеш стати, коли виростеш?

   - Бізнесменом, а краще – депутатом.

  - Що таке робота?

  - Це коли щось роблять, працюють, а потім треба до-о-о-вго відпочивати, бо важко!

                                                                   (З бесіди з Женею п’яти років)

Дівчата віком від п’яти до шести років, розмірковуючи про майбутнє, бачать себе нареченими, моделями, співачками, ведучими телепередач і зрідка – вихователями  у дитячому садку.

  - Ким ти хочеш стати, коли виростеш?

  - Нареченою, або моделлю, що ходить собі туди – сюди, туди – сюди.

  - Що таке робота?

  - Ну, як вам сказати, я знаю , що таке робота, але не працюватиму, я вийду заміж і все!

                                                        (З бесіди з Аліною п’яти років)

Зовсім не популярні серед сучасних дітей професії лікаря, вчителя, кравця, перукаря, будівельника, кондитера, пекаря, кухаря, хлібороба, садівника, фермера, продавця.  Професії муляра. Столяра, сантехніка, не кажучи вже про двірника, викликають у дітей здивування, і одностайний протест. Якщо дорослий запропонує їм уявити себе у цій ролі. Насторожує і той факт, не популярними стали так звані романтичні професії,про які раніше мріяли майже всі дітлахи: космонавта, пілота, капітана морського судна, моряка, дослідника арктики, вченого.

    Що сталося? Які причини так вплинули на маленьких громадян нашої країни, що  вони не обирають для себе робітничі професії? Чому втратили інтерес до таких зовсім недавно бажаних професій лікаря, вчителя, вченого? Можливо корені проблеми слід шукати в родинному вихованні?

  - Ким працює твій тато?

  - Він працює на роботі.

                                       (З бесіди з Ігорем С. п’яти років).

 - Ким працює твоя мама?

 - Не знаю, але на роботі їй погано, вона дуже втомлюється.

                                       (З бесіди з Вікою Г. п’яти років).         

Звичайно ж, усі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Але не вистачає часу татам і мамам і на те, щоб поговорити зі своїми чадами. Вони постійно зайняті на службі, тай і вдома теж чекає робота, тепер уже хатня, а по її закінченні( чи паралельно з нею) – телевізор. Тож на виховання дитини, а тим більш трудове, часу аж ніяк не вистачає.

Порада – наказ батькам.

-     Бажайте!

-     Чекайте!

-     Згадайте!

-     Прислухайтеся!

-     Замисліться!

-     Не бійтеся!

-     Не ображайте!

-     Заспокойте!

-     Не зраджуйте!

-     Грайтеся!

-     Творіть!

-     Малюйте!

-     Прощайте!

-     Рухайтеся!

-     Здогадайтеся!

-     Спілкуйтеся!

А саме головне – любіть!

Шлях дитини лежить в тривожний та щасливий світ за порогом вашого дому, за межами сім’ї. Але незримі ниточки, які зв’язують її з вами, «материнську пуповину», вона буде відчувати завжди. І буде повертатися в рідний дім, шукати тепла, розуміння і затишку, перед тим, як знову повернутися на шлях по дорозі життя.

Ходити, говорити, читати та писати дитина обов’язково навчиться, а от знайти своє місце в житті, визначитися з вибором професійної діяльності – без допомоги та підтримки батьків – цьому навчитися складніше. Вдалий  вибір професії залежить від можливості особистості співвідносити власні можливості із вимогами певної професії, а також здатності адаптуватися до мінливих соціально – економічних умов.

Так давайте прикладемо спільні зусилля для того, щоб забезпечити обізнаність дитини зі світом професій близьких їй людей та формувати готовність до професійного самовизначення. Хай емоційний світ вашої дитини буде яскравий та насичений, щоб вона могла гордо сказати:

«Хай завжди буду Я!»